• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Позакласні заняття
• Гурток Співаночка

Метою роботи гуртка «Струмочок» є розширення музичного кругозору, розвиток культури сприйняття музики та музичної пам’яті, пробудження в учнів інтересу до музики,а також узагальнити і систематизувати наявний у них життєвий досвід. Оволодіння учнями виразним правильним співом, чистою інтонацією, виробити правильну співацьку поставу, вміння користуватися співацьким диханням.

Гурток „Струмочок” був заснований 5 вересня 2007 року вчителем музики Клименком Олегом Сергійовичем. За час існування гуртка учні брали активну участь в різних позакласних заходах (святах та концертах), які проводилися в школі, такі як свято „Осені”, день „Святого Миколая”, новорічні свята та інші. Вагомою заслугою роботи гуртка є участь у конкурсі присвяченому «Дню Землі».

За час існування вокального гуртка „Струмочок” учні розширили свої уявлення про музику, поглибили свої знання з музичної грамоти, удосконалили набуті навики які отримали на уроках музичного мистецтва. Розучили музичні твори російською та українською мовами, а також отримали базові знання, які потрібні під час виконання як українських народних пісень а також творів естрадних виконавців.

Подальша робота гуртка буде спрямована на вдосконалення навичок співу в колективі, вміння співати в унісон з іншими учасниками колективу, намагатися виконувати музичні твори на більш високому рівні а також домогтися чистоти звучання.

На заняттях гуртка я використовую різноманітні цікаві методи і прийоми роботи, які обов’язково враховують вікові та індивідуальні особливості учнів. Це:

1.Проговорювання,

2.Диригуємо самі,

3. «Не згаси свічку»

4.Гра «Що показав диригент.»

5.Гра «Аромат квітки» та ін..

З перших занять гуртка я виховую в дітей естетичне ставлення до співацького звуку. Необхідними в цій роботі є прийоми формування навички вільного, ненапруженого звукоутворення. Я даю словесне пояснення принципів і способів правильного звукоутворення. При цьому цінним є власний показ. Для визначення характеру й тембру співацького звуку я застосовую образні вислови - епітети, пов'язані не тільки зі слуховими відчуттями, а й з неслуховими (зоровими, дотиковими). Останні більш розвинені в молодших школярів і допомагають формувати необхідні музично-слухові уявлення. Також використовую й емоційно-образні порівняння. Наприклад, підняте піднебіння порівнюється з аркою або з куполом. Добиваючись якості звука, я застосовую такі образні порівняння: «прикрити звук», «вирівняти звук», забарвити звук у різні кольори -теплий, яскравий, холодний.

Дуже корисним є спів поспівок або мелодій пісень із закритим ротом з переходом на відкриті голосні або різні склади (ма, на, ра, )

Прийоми формування навички звуковедення базуються на обов'язковому контролі і дотриманні правил співу по руці. В цій роботі важливу роль має словесно-образний опис способу співу: «нанизуємо звуки на ниточку», «колемо звуки голкою», «звуки відскакують, ніби м'ячики», «посилаємо звуки вдалину» тощо.

Якість співу багато в чому залежить від чіткої дикції виконавців. У роботі над формуванням артикуляції і дикції можна виділити беззвучні та звукові прийоми розвитку артикуляційного апарату.

Беззвучні прийоми спрямовані на вироблення чіткої дикції через розвиток рухливості та сили мімічної мускулатури обличчя, м'язів шиї, ротової порожнини, губів, язика, нижньої щелепи, м'якого піднебіння:

1. Артикуляційна гімнастика:

а) витягнути стулені губи горизонтально, ніби в «ниточку»;

б) витягнути губи вперед, ніби в «трубочку»;

в) почергово витягувати нижню і верхню губу (губи, ніби у мавпочки);

г) підібрати губи («сховати»).

2. Гімнастика мускулатури обличчя: діти і вчитель закривають обличчя руками. Вчитель загадує показ різних масок, наприклад, маска образи, подиву, радості, суму, розгубленості тощо. Відкриваючий закриваючи обличчя, діти зображають різні маски.

3. Вчитель беззвучно вимовляє текст відомого вірша або окремі слова, фрази, тексти пісень. Діти за артикуляційним рухом губів повинні впізнати текст. В ролі вчителя можуть виступати діти з класу. Ще одним варіантом може бути такий: по руці вчителя клас беззвучно (пошепки) вимовляє текст у ритмічному малюнку пісні. Можна чергувати звучне та беззвучне вимовляння тексту. Текст пісень корисно декламувати у сповільненому темпі, добре відкриваючи рот.

Звукові прийоми розвитку артикуляційного апарату необхідно реалізовувати в примарній зоні на голосних звуках. Поступове відпрацювання всіх сполучень голосних і приголосних відбувається шляхом проговорювання, а потім і проспівування скоромовок і чистомовок на одному звуці. Цей вид роботи повинен мати художній характер (пошук способів творчої інтерпретації: посилення і послаблення динаміки, прискорення і уповільнення темпу тощо).

Правильно інтонувати - одна з найважливіших умов співу. Інтонування - це вміння точно відтворити висоту звуків мелодії пісні. Точна інтонація залежить від багатьох причин, насамперед, від правильних музично-слухових уявлень. Тому я привчаю дітей слухати себе, товаришів, виховувати у них критичне ставлення до виконання пісні колективом та самоконтроль.

Працюючи над чистотою інтонації, я використовувати такі прийоми:

1. Важливою умовою формування чистоти інтонування є настройка в тональності перед роботою над піснею

2. Спів напівголосом, по підгрупах, індивідуально.

3. Проспівування мелодії із закритим ротом, вголос і про себе.

4. Проспівування мелодії пісні та різні склади.

5. Спів «ланцюжком» , коли діти почергово використовують фрагменти мелодії". При цьому важливим є досягнення інтонаційної точності вступу.

6. Враховуючи схильність молодших школярів до наслідування , можна використовувати гру «Музична луна», коли звуки, музичні фрази або важкі мелодичні звороти виконуються по черзі (вчителем -дитиною, солістом - групою).

7. Прийом «Питання - відповідь», коли початок фрази співає вчитель, а діти повинні її закінчити.

Всі прийоми формування вокальних навичок я використовую в комплексі, послідовно і систематично, оскільки один прийом може забезпечувати формування декількох навичок.