Інноваційна діяльність - Клинцівська філія Бережинського ліцею "Лідер" Первозванівської сільської ради Кропивницького району, Кіровоградської області


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
07.11.2000 № 522
	Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 р. за № 946/5167

Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності

{Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
освіти і науки, молоді та спорту
№ 1352 від 30.11.2012}

Відповідно до п.3 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 07.06.2000 № 773/2000, з метою встановлення порядку здійснення інноваційної освітньої діяльності НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності(додається).

2. Структурним підрозділам Міністерства освіти і науки України, Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, Головному управлінню освіти і науки Київської міської державної адміністрації, управлінням освіти і науки обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій, ректорам, директорам вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти забезпечити організацію інноваційної освітньої діяльності, у тому числі розпочатої на підставі Положення про експериментальний педагогічний майданчик, відповідно до норм цього Положення.

3. Наказ Міністерства освіти України від 25.11.99 № 399 "Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності" скасувати як такий, що не пройшов державної реєстрації у Міністерстві юстиції України.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Огнев'юка В.О.

1.2. Інноваційною освітньою діяльністю у системі освіти є діяльність, що спрямована на розроблення й використання у сфері освіти результатів наукових досліджень та розробок.ПОЛОЖЕННЯ
про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності

І. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності у системі освіти.

1.3. Інноваційним освітнім продуктом є результат науково-дослідної розробки, що відповідає вимогам Закону України «Про інноваційну діяльність».

1.4. Освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені освітні, навчальні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що мають істотно поліпшити результати освітньої діяльності.

1.5. Об'єктами інноваційної освітньої діяльності є: нові знання, інноваційні освітні програми і проекти, навчальний та виховний процеси, організаційні та адміністративні рішення, а також рішення іншого характеру, що істотно поліпшують якість освіти.

1.6. Суб’єктами інноваційної освітньої діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи: педагогічні та науково-педагогічні працівники навчальних закладів, наукові працівники, працівники органів управління освітою, навчальні заклади, підприємства, установи та організації, що надають освітні послуги.

1.7. Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському, регіональному рівнях, а також на рівні навчального закладу. Рівень інноваційної освітньої діяльності визначається її змістом та масштабністю змін, що будуть внесені у систему освіти внаслідок удосконалення педагогічної діяльності, використання запропонованої освітньої інновації.

1.8. Інноваційна освітня діяльність на всеукраїнському рівні здійснюється у системі освіти України і передбачає розроблення та використання в установленому законодавством порядку:

освітніх, навчальних, виховних, управлінських систем;

базового компонента дошкільної освіти, інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, загальнодержавного компонента змісту професійно-технічної освіти, змісту позашкільної освіти, нормативної частини змісту вищої (у тому числі післядипломної) освіти;

освітніх технологій, форм, методів і засобів навчання, виховання та управління освітою;

науково-методичного, кадрового, матеріально-технічного та фінансового забезпечення навчально-виховного процесу у навчальних закладах;

систем, технологій, форм і методів підвищення кваліфікації керівних, педагогічних та науково-педагогічних працівників.

1.9. Інноваційна освітня діяльність на регіональному рівні здійснюється в системі освіти окремого регіону і передбачає розроблення та використання:

варіативної складової змісту дошкільної, загальної середньої освіти, регіонального компонента змісту професійно-технічної освіти;

освітніх технологій, форм, методів і засобів навчання, виховання та управління освітою;

науково-методичного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення навчально-виховного процесу.

1.10. Інноваційна освітня діяльність на рівні навчального закладу може здійснюватись у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі закладах післядипломної освіти) і передбачає використання освітніх інновацій, перевірених у ході експериментів всеукраїнського та регіонального рівнів, а також розроблення, експериментальну перевірку варіативної частини змісту вищої (у тому числі післядипломної) освіти.

1.11. Умовами здійснення інноваційної освітньої діяльності є:

дотримання майнових і немайнових прав та обов’язків юридичних та фізичних осіб, які здійснюють інноваційну освітню діяльність;

дотримання юридичними та фізичними особами, які здійснюють інноваційну освітню діяльність, законодавства України, вимог державних стандартів освіти;

наявність відповідного ресурсного забезпечення та ефективне його використання;

збереження життя і здоров'я суб’єктів інноваційної освітньої діяльності;

погодження учасників навчально-виховного процесу, органів управління освітою на здійснення інноваційної освітньої діяльності.

ІІ. Розроблення освітніх інновацій

2.1. Розроблення освітніх інновацій включає:

опис та обґрунтування запропонованих ідей та підходів, чітке і повне розкриття їх змісту, очікуваних результатів;

перевірку їх ефективності шляхом проведення експерименту або реалізації інноваційного освітнього проекту.

2.2. Експериментом є науково обґрунтовані зміни в освітній галузі у спеціально створених умовах.

Інноваційним освітнім проектом є процедура і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення і реалізації інноваційного освітнього продукту.

2.3. З ініціативою щодо проведення експерименту може виступити автор ініціативи - юридична або фізична особа, що має намір запропонувати нові освітні ідеї, педагогічні та управлінські технології, удосконалити освітню діяльність.

2.4. Ініціатива реалізується шляхом організації та проведення у навчальних закладах експерименту всеукраїнського, регіонального рівня та в окремому вищому навчальному закладі (у тому числі закладі післядипломної освіти).

2.5. Рішення про організацію та проведення експерименту всеукраїнського рівня приймає Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (далі - МОНмолодьспорт України) на підставі клопотання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - органи управління освітою), заявки на проведення експерименту, програми експерименту, які розробляє автор ініціативи, та висновку відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти МОНмолодьспорту України (далі - відповідна комісія Науково-методичної ради).

2.6. Рішення про організацію та проведення експерименту регіонального рівня приймають органи управління освітою на підставі клопотання відділів освіти районних державних адміністрацій, заявки на проведення експерименту, програми експерименту, які розробляє автор ініціативи, та висновку експертної комісії, утвореної органом управління освітою.

2.7. МОНмолодьспорт України видає наказ про проведення експерименту всеукраїнського рівня; орган управління освітою видає наказ про проведення експерименту регіонального рівня.

Цим наказом затверджуються заявка на проведення експерименту, програма експерименту; навчальним закладам, на базі яких проводиться експеримент, надається статус експериментальних; у разі потреби цим наказом затверджуються експериментальні навчальні плани з урахуванням типових навчальних планів.

2.8. Заявка на проведення експерименту включає: опис основних ідей експерименту, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретико-методологічну основу, базу дослідження (перелік навчальних закладів), методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення експерименту; визначення етапів та строків його проведення, очікуваних результатів; інформацію про автора ініціативи, наукового керівника експерименту (місце роботи, посада, кваліфікаційна категорія, науковий ступінь, педагогічне, вчене звання, контактний телефон); опис організаційного, науково-методичного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового забезпечення експерименту.

Програма експерименту містить заходи, спрямовані на реалізацію завдань експерименту, які визначені у заявці, строки їх виконання та очікувані результати.

2.9. Статус експериментального навчального закладу не змінює підпорядкування, тип, рівень акредитації, форму власності цього навчального закладу.

2.10. Про виконання програми кожного етапу експерименту експериментальний навчальний заклад спільно з автором ініціативи, науковим керівником експерименту готують звіт, який подається у письмовій формі до МОНмолодьспорту України, органу управління освітою, що видав наказ про його проведення.

Звіт включає опис виконання завдань у відповідні строки та підкріплюється розробленими учасниками експерименту програмами, посібниками, методичними розробками, іншими практичними матеріалами, які розкривають сутність виконаної роботи. Одночасно подається програма наступного етапу експерименту. У разі потреби вносяться зміни до програми експерименту, розширення бази проведення, припинення експерименту відповідного рівня.

2.11. Експертиза виконання програми кожного етапу експерименту всеукраїнського рівня здійснюється відповідною комісією Науково-методичної ради; регіонального рівня - експертною комісією відповідного органу управління освітою.

2.12. Для проведення експертизи підсумків експерименту всеукраїнського або регіонального рівня автор ініціативи спільно з науковим керівником експерименту складає і подає до відповідного органу управління освітою звіт про завершення експерименту.

2.13. Експертиза освітньої інновації, розробленої у ході експерименту в окремому вищому навчальному закладі (у тому числі закладі післядипломної освіти), здійснюється відповідною комісією Науково-методичної ради.

2.14. На підставі висновків експертизи підсумків експерименту МОНмолодьспорт України, орган управління освітою, що видав наказ про проведення експерименту, видає наказ про його завершення, знімає статус експериментального із навчального закладу, визначає умови розповсюдження освітньої інновації.

2.15. У разі невиконання програми експерименту МОНмолодьспорт України, орган управління освітою може прийняти рішення про його припинення.

2.16. Результати проведення експерименту оприлюднюються на всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, сторінках педагогічної преси, міжнародних виставках.

2.17. Орган управління освітою може розробити галузеву або регіональну інноваційної програму, в якій визначається мета, завдання, об'єкти, зміст, етапи, учасники та прогнозовані результати інноваційної освітньої діяльності, та забезпечує її обговорення громадськістю, організовує її виконання.

ІІІ. Використання освітніх інновацій

3.1. На підставі висновків відповідної комісії Науково-методичної ради МОНмолодьспорт України приймає рішення про запровадження освітніх інновацій у систему освіти України.

3.2. Використанням освітніх інновацій у системі освіти є:

забезпечення доступу до них суб’єктам інноваційної освітньої діяльності;

зберігання інформації про освітні інновації;

створення банків освітніх інновацій;

поширення інформації про освітні інновації;

підготовка суб’єктів інноваційної освітньої діяльності до використання освітніх інновацій.

3.3. Інформація про освітні інновації, їх розробку (експерименти) зберігається у спеціальних банках освітніх інновацій.

3.4. Банки освітніх інновацій створюються в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти, органах управління освітою, які забезпечують вільний доступ до освітніх інновацій, розроблених та рекомендованих до використання в Україні.

3.5. Освітні інновації використовуються суб’єктами інноваційної освітньої діяльності згідно з рекомендаціями МОНмолодьспорту України.

ІV. Фінансування інноваційної освітньої діяльності

4.1. Фінансування інноваційної освітньої діяльності здійснюється відповідними органами управління освітою, іншими юридичними та фізичними особами.

4.2. Фінансування інноваційної освітньої діяльності може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством України.

{Положення в редакції Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1352 від 30.11.2012}

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про інноваційну діяльність

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 36, ст.266 )

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2314-VI ( 2314-17 ) від 03.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.484
N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 2012, N 19-20, ст.166
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41 }

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні
засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні,
встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і
спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним
шляхом.

Згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб'єкти
господарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні
інноваційні проекти, і підприємства всіх форм власності, які мають
статус інноваційних.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені
конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,
комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру
та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на
використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та
розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних
товарів і послуг;

інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або)
дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам,
встановленим цим Законом;

інноваційна продукція - нові конкурентоздатні товари чи
послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

інноваційний проект - комплект документів, що визначає
процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі
інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту
і (або) інноваційної продукції;

пріоритетний інноваційний проект - інноваційний проект, що
реалізується в рамках пріоритетних напрямів інноваційної
діяльності; { Абзац сьомий частини першої статті 1 в редакції
Закону N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

інноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк,
технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) - підприємство
(об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує
інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у
грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу
продукції і (або) послуг;

інноваційна інфраструктура - сукупність підприємств,
організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми
власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної
діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові,
інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Стаття 2. Законодавство України у сфері інноваційної
діяльності

1. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності
базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається із
законів України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ), "Про
наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), "Про наукову і
науково-технічну експертизу" ( 51/95-ВР ), "Про спеціальний режим
інноваційної діяльності технологічних парків" ( 991-14 ), "Про
спеціальну економічну зону "Яворів" ( 402-14 ), "Про пріоритетні
напрями інноваційної діяльності в Україні" ( 3715-17 ), цього
Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні
відносини у цій сфері.

{ Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3715-VI
( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

Стаття 3. Мета і принципи державної інноваційної політики

1. Головною метою державної інноваційної політики є створення
соціально-економічних, організаційних і правових умов для
ефективного відтворення, розвитку й використання
науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження
сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та
ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових
видів конкурентоздатної продукції.

2. Основними принципами державної інноваційної політики є:

орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної
діяльності;

створення умов для збереження, розвитку і використання
вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва,
фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

ефективне використання ринкових механізмів для сприяння
інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у
науково-виробничій сфері;

здійснення заходів на підтримку міжнародної
науково-технологічної кооперації, трансферу технологій, захисту
вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на
зовнішній ринок;

фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної,
податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;

інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;

підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Стаття 4. Об'єкти інноваційної діяльності

1. Об'єктами інноваційної діяльності є:

інноваційні програми і проекти;

нові знання та інтелектуальні продукти;

виробниче обладнання та процеси;

інфраструктура виробництва і підприємництва;

організаційно-технічні рішення виробничого,
адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно
поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної
сфери;

сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

товарна продукція;

механізми формування споживчого ринку і збуту товарної
продукції.

Стаття 5. Суб'єкти інноваційної діяльності

1. Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і
(або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи
іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які
провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають
майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені
кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Розділ II

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 6. Державне регулювання інноваційної діяльності

1. Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється
шляхом:

визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної
діяльності; { Абзац другий статті 6 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і
місцевих інноваційних програм;

створення нормативно-правової бази та економічних механізмів
для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних
установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної
діяльності;

підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної
інфраструктури.

Стаття 7. Повноваження Верховної Ради України, Верховної
Ради Автономної Республіки Крим та органів
місцевого самоврядування у сфері інноваційної
діяльності

1. Верховна Рада України визначає єдину державну політику у
сфері інноваційної діяльності, а саме:

створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності;

визначає стратегічні пріоритетні напрями інноваційної
діяльності; { Абзац третій частини першої статті 7 в редакції
Закону N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань
для фінансової підтримки інноваційної діяльності.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і
районні ради відповідно до їх компетенції:

затверджують середньострокові пріоритетні напрями
інноваційної діяльності регіонального рівня та регіональні
інноваційні програми, що кредитуються з бюджету Автономної
Республіки Крим, обласних і районних бюджетів; { Абзац другий
частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних
і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональних
інноваційних програм і доручають Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, делегують повноваження обласним і районним
державним адміністраціям фінансування регіональних інноваційних
програм через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх
регіональні відділення) у межах виділених у цих бюджетах коштів;

контролюють фінансування регіональних інноваційних програм за
кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних
бюджетів.

3. Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські,
селищні, міські ради відповідно до їх компетенції:

затверджують місцеві інноваційні програми;

у межах коштів бюджету розвитку визначають кошти місцевих
бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм;

створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи
для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кошти
місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи положення про них,
підпорядковують їх своїм виконавчим органам;

доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих
інноваційних програм за рахунок коштів місцевого бюджету через
державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні
відділення) або через комунальні інноваційні фінансово-кредитні
установи;

затверджують порядок формування і використання коштів
комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

контролюють фінансування місцевих інноваційних програм за
кошти місцевого бюджету через державні інноваційні
фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення);

контролюють діяльність комунальних інноваційних
фінансово-кредитних установ.

Стаття 8. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
інноваційної діяльності

1. Кабінет Міністрів України:

здійснює державне управління та забезпечує реалізацію
державної політики у сфері інноваційної діяльності;

готує та подає Верховній Раді України пропозиції щодо
стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та
затверджує середньострокові пріоритетні напрями інноваційної
діяльності загальнодержавного і галузевого рівнів; { Абзац третій
статті 8 в редакції Закону N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів
інноваційної діяльності;

сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері
інноваційної діяльності;

створює спеціалізовані державні інноваційні
фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки інноваційних
програм і проектів, затверджує їх статути чи положення про них,
підпорядковує ці установи центральному органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності;
{ Абзац шостий частини першої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

готує та подає Верховній Раді України як складову частину
проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік
пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки
виконання інноваційних проектів через спеціалізовані державні
інноваційні фінансово-кредитні установи;

затверджує положення про порядок державної реєстрації
інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних
проектів ( 1474-2003-п );

інформує Верховну Раду України про виконання інноваційних
проектів, які кредитувалися за кошти Державного бюджету України, і
про повернення до бюджету наданих раніше кредитів.

Стаття 9. Повноваження центральних органів виконавчої влади у
сфері інноваційної діяльності

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері інновацій:

здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та
інноваційної політики;

координує роботу у сфері інноваційної діяльності інших
центральних органів виконавчої влади;

подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо стратегічних
пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, середньострокових
пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного
рівня, державних інноваційних програм, а також стосовно необхідних
обсягів бюджетних коштів для їх кредитування;

подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення
спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ
для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів,
розробляє статути чи положення про ці установи;

здійснює нормативно-правове забезпечення у сфері інновацій,
забезпечує розвиток інноваційного потенціалу України та
національної інноваційної системи;

здійснює інші повноваження, передбачені законом та покладені
на нього актами Президента України відповідно до законів.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності:

готує пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів
розвитку інноваційної діяльності;

організовує прогнозно-аналітичні дослідження тенденцій
інноваційного розвитку;

здійснює державну реєстрацію інноваційних проектів і веде
Державний реєстр інноваційних проектів;

проводить у встановленому порядку конкурсний відбір
інноваційних проектів;

готує пропозиції щодо проектів інноваційних програм і
визначення обсягу коштів державного бюджету для їх фінансування;

готує пропозиції щодо утворення спеціалізованих державних
інноваційних фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки
інноваційних програм і проектів;

бере участь у здійсненні в установленому порядку проведення
державної наукової та науково-технічної експертизи інноваційних
проектів;

організовує підвищення кваліфікації спеціалістів у сфері
інноваційної діяльності;

здійснює інші повноваження, передбачені законом та покладені
на нього актами Президента України.

3. Інші центральні органи виконавчої влади:

здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної
політики у відповідній галузі економіки, створюють
організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації;

готують та подають у встановленому порядку відповідно до
компетенції пропозиції щодо середньострокових пріоритетних
напрямів інноваційної діяльності галузевого рівня;

доручають державним інноваційним фінансово-кредитним
установам проведення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних
проектів, що реалізуються в рамках середньострокових пріоритетних
напрямів галузевого рівня, і здійснення фінансової підтримки цих
проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет
України на відповідний рік;

здійснюють інші повноваження, передбачені законом та
покладені на нього актами Президента України.

{ Саття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3715-VI
( 3715-17 ) від 08.09.2011; в редакції Закону N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 10. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих
органів місцевого самоврядування у сфері
інноваційної діяльності

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації (у межах делегованих їм органами місцевого
самоврядування повноважень) відповідно до їх компетенції:

готують та подають Верховній Раді Автономної Республіки Крим,
відповідним радам пропозиції щодо середньострокових пріоритетних
напрямів інноваційної діяльності регіонального рівня; { Частину
першу статті 10 доповнено новим абзацом згідно із Законом
N 3715-VI ( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

розробляють проекти регіональних інноваційних програм і
подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної
Республіки Крим, обласним і районним радам;

вживають заходів щодо виконання регіональних інноваційних
програм;

сприяють інноваційній діяльності у своєму регіоні і створенню
сучасної інфраструктури у цій сфері;

залучають підприємства, установи і організації, розташовані
на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв'язання
проблем інноваційного розвитку регіонів;

доручають державним інноваційним фінансово-кредитним
установам (їх регіональним відділенням) проведення конкурсного
відбору інноваційних проектів регіональних інноваційних програм і
здійснення їх фінансової підтримки у межах коштів, передбачених у
бюджеті Автономної Республіки Крим і обласних та районних
бюджетах;

подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному
органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно
включення інноваційних проектів за регіональними програмами до
державних програм і їх фінансування шляхом кредитування із
державного бюджету.

2. Виконавчі органи місцевого самоврядування відповідно до їх
компетенції:

розробляють проекти місцевих інноваційних програм і подають
їх для затвердження відповідним місцевим радам;

вживають заходів щодо виконання місцевих інноваційних
програм;

залучають підприємства, установи і організації, розташовані
на підпорядкованій їм території, за їх згодою, до розв'язання
проблем інноваційного розвитку населених пунктів;

доручають державним інноваційним фінансово-кредитним
установам (їх регіональним відділенням) або комунальним
інноваційним фінансово-кредитним установам проведення конкурсного
відбору інноваційних проектів місцевих інноваційних програм і
здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів,
передбачених у відповідному місцевому бюджеті;

готують і подають відповідним місцевим радам пропозиції щодо
створення комунальних спеціалізованих інноваційних
фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки місцевих
інноваційних програм;

подають пропозиції спеціально уповноваженому центральному
органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності стосовно
включення інноваційних проектів за місцевими програмами до
державних програм і їх фінансування шляхом кредитування із
державного бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні
установи.

Стаття 11. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності

1. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності
здійснюється для забезпечення дотримання всіма її суб'єктами вимог
законодавства щодо інноваційної діяльності.

2. Державний контроль у сфері інноваційної діяльності
здійснюється:

а) центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину
державну податкову політику;

{ Пункт "а" частини другої статті 11 в редакції Закону N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

б) Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами
місцевого самоврядування у межах їх повноважень;

в) щодо визначених статтями розділу V цього Закону
особливостей оподаткування - центральним органом виконавчої влади,
що реалізує єдину державну податкову політику.

{ Пункт "в" частини другої статті 11 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Розділ III

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ,
ПРОДУКТІВ І ПРОДУКЦІЇ, ІННОВАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

Стаття 12. Інноваційний проект

1. Інноваційним визнається проект, яким передбачаються
розробка, виробництво і реалізація інноваційного продукту і (або)
інноваційної продукції, що відповідають вимогам статей 14 і 15
цього Закону.

2. Передбачена цим Законом державна підтримка реалізації
інноваційного проекту надається за умови його державної
реєстрації.

3. Державна реєстрація інноваційного проекту здійснюється за
ініціативою суб'єкта інноваційної діяльності відповідно до
положень статті 13 цього Закону.

Стаття 13. Державна реєстрація інноваційних проектів

1. Державна реєстрація інноваційних проектів здійснюється у
порядку ( 1474-2003-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.

2. Державну реєстрацію інноваційних проектів здійснює, за
поданням суб'єктів інноваційної діяльності, центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр
інноваційних проектів.

{ Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

3. Необхідною умовою занесення проекту до Державного реєстру
інноваційних проектів є його кваліфікування.

{ Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину четверту статті 13 виключено на підставі Закону
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері інноваційної діяльності, для кваліфікування
інноваційних проектів організує проведення експертизи прийнятих до
розгляду проектів. Експертиза при кваліфікуванні інноваційних
проектів виконується за рахунок коштів суб'єктів інноваційної
діяльності, які заявляють проекти на державну реєстрацію, і
відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну
експертизу" ( 51/95-ВР ).

{ Частина п’ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

6. Проекти, що визнані за результатами експертизи
інноваційними, заносяться центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, до
Державного реєстру інноваційних проектів.

Інноваційні проекти з пріоритетних напрямів інноваційної
діяльності визнаються центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності,
пріоритетними інноваційними проектами. { Абзац другий частини
шостої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3715-VI
( 3715-17 ) від 08.09.2011 }

{ Частина шоста статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

7. Інформація про занесення інноваційного проекту до
Державного реєстру інноваційних проектів публікується центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
інноваційної діяльності, у його бюлетені.

{ Частина сьома статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері інноваційної діяльності, видає суб'єкту
інноваційної діяльності свідоцтво про державну реєстрацію
інноваційного проекту. Форма свідоцтва ( 1474-2003-п )
затверджується Кабінетом Міністрів України.

{ Частина восьма статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

9. Свідоцтво про державну реєстрацію інноваційного проекту є
чинним протягом семи років від дати його видачі. Після завершення
цього строку державна реєстрація інноваційного проекту і
відповідний запис у Державному реєстрі інноваційних проектів
анулюються. Інформація про це публікується центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
інноваційної діяльності, у його бюлетені.

{ Частина дев'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2314-VI ( 2314-17 ) від 03.06.2010, N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

10. Державна реєстрація інноваційного проекту не передбачає
будь-яких зобов'язань щодо бюджетного кредитування його виконання
чи іншої державної фінансової підтримки.

11. Строк розгляду центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності,
проекту, поданого для державної реєстрації як інноваційного, не
повинен перевищувати шість місяців від дати його прийняття.

{ Частина одинадцята статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

12. Особливості експертизи і державної реєстрації
інноваційних проектів, на які поширюються положення Закону України
"Про державну таємницю" ( 3855-12 ), визначаються спеціальним
Положенням.

13. У разі незгоди суб'єкта інноваційної діяльності чи
будь-якої іншої фізичної або юридичної особи з рішенням щодо
кваліфікації інноваційного проекту і (або) з його державною
реєстрацією ці акти можуть бути оскаржені до суду (господарського
суду).

14. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері інноваційної діяльності несе відповідальність за
повноту і достовірність експертизи і за збереження конфіденційної
інформації, пов'язаної з інноваційними проектами.

{ Частина чотирнадцята статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

15. Неправомірні кваліфікація і державна реєстрація проекту
як інноваційного тягнуть за собою відповідальність згідно із
законом.

16. Правопорушеннями при кваліфікуванні і державній
реєстрації інноваційних проектів вважаються:

а) прийняття рішення про кваліфікування інноваційного проекту
і його державну реєстрацію без проведення експертизи;

б) фальсифікація висновків експертизи;

в) вчинення дій, що перешкоджають проведенню експертизи;

г) умисне примушування або створення для експертів чи
експертних комісій обставин, які зумовлюють необ'єктивне
проведення експертизи;

д) переслідування експертів за підготовлені ними висновки,
несприятливі для тієї чи іншої особи чи організації;

е) залучення до експертизи посадових осіб та фахівців,
безпосередньо заінтересованих у результатах експертизи;

є) розголошення конфіденційної інформації, пов'язаної з
розглядуваними інноваційними проектами.

Стаття 14. Інноваційний продукт

1. Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного
проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською
розробкою нової технології (в тому числі - інформаційної) чи
продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної
партії і відповідає таким вимогам:

а) він є реалізацією (впровадженням) об'єкта інтелектуальної
власності (винаходу, корисної моделі, промислового зразка,
топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо),
на які виробник продукту має державні охоронні документи (патенти,
свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної
власності ліцензії, або реалізацією (впровадженням) відкриттів.
При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути
визначальним для даного продукту;

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і
технологічний рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше,
або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом,
представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі
техніко-економічні показники.

2. Рішення про кваліфікування продукту інноваційним приймає
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері інноваційної діяльності, за результатами експертизи.

{ Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 15. Інноваційна продукція

1. Інноваційною може бути визнана продукція, яка відповідає
таким вимогам:

а) вона є результатом виконання інноваційного проекту;

б) така продукція виробляється (буде вироблена) в Україні
вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншою аналогічною
продукцією, представленою на ринку, є конкурентоздатною і має
суттєво вищі техніко-економічні показники.

2. Інноваційна продукція може бути результатом тиражування чи
застосування інноваційного продукту.

3. Інноваційною продукцією може бути визнано інноваційний
продукт, якщо він не призначений для тиражування.

4. Рішення про кваліфікування продукції інноваційною приймає
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері інноваційної діяльності, за результатами експертизи.

{ Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 16. Інноваційні підприємства

1. Інноваційним підприємством визнається підприємство
(об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше
ніж 70 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за
звітний податковий період є інноваційні продукти і (або)
інноваційна продукція.

2. Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді
інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку
тощо.

{ Частину третю статті 16 виключено на підставі Закону
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

Розділ IV

ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 17. Види фінансової підтримки інноваційної діяльності

1. Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними
інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

а) повного безвідсоткового кредитування (на умовах
інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за
рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету
Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

б) часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на
умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок
коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної
Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до
фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і
(або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

в) повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів
Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки
Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних
суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим
фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних
проектів;

г) надання державних гарантій комерційним банкам, що
здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

д) майнового страхування реалізації інноваційних проектів у
страховиків відповідно до Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ).

2. Фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок
Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим,
місцевих бюджетів надається у межах коштів, передбачених
відповідними бюджетами.

Стаття 18. Джерела фінансування інноваційної діяльності

1. Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

а) кошти Державного бюджету України;

б) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної
Республіки Крим;

в) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних
інноваційних фінансово-кредитних установ;

г) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної
діяльності;

д) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

е) інші джерела, не заборонені законодавством України.

Стаття 19. Державні інноваційні фінансово-кредитні установи

1. Для здійснення фінансової підтримки інноваційної
діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності Кабінет
Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
інновацій, створює спеціалізовані державні небанківські
інноваційні фінансово-кредитні установи.

{ Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

2. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа
підпорядковується центральному органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері інноваційної діяльності, і діє
на основі Положення (Статуту) ( 979-2000-п ), що затверджується
Кабінетом Міністрів України.

{ Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

3. Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
формуються за рахунок коштів Державного бюджету України,
визначених законом про Державний бюджет України на відповідний
рік, залучених згідно з чинним законодавством вітчизняних та
іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних
внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної
фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених
законодавством України.

4. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за
рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб'єктам
інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів
фінансову підтримку, види якої передбачені статтею 17 цього
Закону.

Кошти від повернення виданих Державною інноваційною
фінансово-кредитною установою суб'єктам інноваційної діяльності
кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України
зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і
використовуються для надання фінансової інноваційної підтримки,
якщо законом про Державний бюджет України не встановлено інше.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи,
одержані нею з бюджету Автономної Республіки Крим чи із обласних і
районних бюджетів відповідно до абзацу шостого частини першої
статті 10 цього Закону, витрачаються нею виключно для фінансування
відповідних регіональних чи місцевих інноваційних програм і
проектів.

Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, що
формуються за рахунок добровільних внесків юридичних та фізичних
осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності
та інших джерел, не заборонених законодавством України, можуть
витрачатися нею як на всі перераховані у статті 17 цього Закону
види інвестування інноваційної діяльності, так і на інші види
інвестування, передбачені Положенням (Статутом).

5. Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної
діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного
реєстру інноваційних проектів, подають до Державної інноваційної
фінансово-кредитної установи (її регіональних відділень)
інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких
визначається нею.

6. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа
організовує на конкурсних засадах у порядку ( z1229-10 ), що
визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері інновацій, відбір
інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні
відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості,
відкритості, гласності.

{ Частина шоста статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

7. Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого
пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною
процедурою рейтингу може отримати від Державної інноваційної
фінансово-кредитної установи один чи кілька передбачених
статтею 17 цього Закону видів фінансової підтримки.

8. Фінансова підтримка Державною інноваційною
фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання
кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови
наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна,
договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

9. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює
супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею
фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами
інноваційної діяльності наданих нею коштів.

10. Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може
надаватися Державною інноваційною фінансово-кредитною установою у
формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання
проектів.

11. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа подає у
засобах масової інформації щорічний звіт про фінансування нею
інноваційних проектів та результатів їх виконання, а також
періодично інформує громадськість про:

результати конкурсного відбору інноваційних проектів для
державної фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтримки;

результати контролю виконання фінансованих інноваційних
проектів;

завершені інноваційні проекти та проекти, яким продовжені
терміни їх реалізації із зазначенням причин;

повернення раніше наданих кредитів.

Інформування щодо інноваційних проектів, на які поширюються
положення Закону України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ),
здійснюється з урахуванням цього Закону.

Стаття 20. Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи

1. Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних
програм органи місцевого самоврядування можуть створювати
комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні
фінансово-кредитні установи і підпорядковувати їх виконавчим
органам місцевого самоврядування.

2. Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи діють
на основі положень (статутів) про них, що розробляються і
затверджуються органами місцевого самоврядування.

3. Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної
установи формуються за рахунок коштів відповідного місцевого
бюджету, залучених вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних
та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб,
власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших
джерел, не заборонених законодавством України.

4. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа за
рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може надавати
суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних
проектів фінансову підтримку, види якої передбачені статтею 17
цього Закону.

Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи,
що формуються за рахунок залучених вітчизняних та іноземних
інвестицій фізичних і юридичних осіб, добровільних внесків
юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної
фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених
законодавством України, можуть витрачатися нею як на всі
перераховані у статті 17 цього Закону види інвестування
інноваційної діяльності, так і на інші види інвестування,
передбачені Положенням (Статутом).

5. Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної
діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного
реєстру інноваційних проектів, подають до комунальної інноваційної
фінансово-кредитної установи інноваційні проекти та всі необхідні
документи, перелік яких визначається цією установою.

6. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа
організовує конкурсний відбір інноваційних проектів для їх
фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів
здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.

7. Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого
пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною
процедурою рейтингу може отримати від комунальної інноваційної
фінансово-кредитної установи один чи кілька передбачених
статтею 17 цього Закону видів фінансової підтримки.

8. Фінансова підтримка комунальною інноваційною
фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання
кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови
наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна,
договору страхування, банківської гарантії, договору поруки тощо.

9. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа
здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею
фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами
інноваційної діяльності наданих нею коштів.

10. Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може
надаватися комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою
у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу
виконання проектів.

11. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа подає
у місцевих засобах масової інформації щорічний звіт щодо
профінансованих нею інноваційних проектів та результатів їх
виконання, а також періодично інформує громадськість про:

результати конкурсного відбору інноваційних проектів для
фінансової підтримки і вид наданої фінансової підтримки;

результати контролю виконання фінансованих інноваційних
проектів;

завершені інноваційні проекти та проекти, яким продовжені
терміни їх реалізації із зазначенням причин;

повернення раніше наданих кредитів.

Розділ V

ОСОБЛИВОСТІ В ОПОДАТКУВАННІ ТА МИТНОМУ
РЕГУЛЮВАННІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

{ Статтю 21 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

{ Статтю 22 виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

Розділ VI

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ
ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 23. Міжнародні договори про співробітництво у сфері
інноваційної діяльності

1. Якщо міжнародними договорами, учасником яких є Україна і
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством
України у сфері інноваційної діяльності, застосовуються правила
міжнародних договорів.

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім
частини третьої статті 16, статей 21 та 22, які набирають чинності
з 1 січня 2003 року. Передбачені пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві
положення" зміни до законів України набирають чинності з 1 січня
2003 року.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у
відповідність з цим Законом і подати Верховній Раді України
пропозиції щодо внесення відповідних змін до законів України.

{ Пункт 3 розділу VII виключено на підставі Закону N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 4 липня 2002 року


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАКАЗ
30.11.2012 № 1352
	Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2111/22423

Про внесення змін до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 410, та з метою упорядкування здійснення інноваційної освітньої діяльності у навчальних закладахНАКАЗУЮ:

1. Унести зміни до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07 листопада 2000 року № 522, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2000 року за № 946/5167, виклавши його в новій редакції, що додається.

2. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Єресько О.В.) забезпечити подання на державну реєстрацію цього наказу до Міністерства юстиції України у встановленому порядку.

3. Департаменту управління справами (Ворошиловський О.В.) зробити відмітку в справах архіву.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Жебровського Б.М.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр

Д.В. Табачник

	ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 07.11.2000 № 522 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 30.11.2012 № 1352)
	Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2111/22423

ПОЛОЖЕННЯ
про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності

І. Загальні положення

1.1. Це Положення визначає порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності у системі освіти.

освітніх, навчальних, виховних, управлінських систем;

освітніх технологій, форм, методів і засобів навчання, виховання та управління освітою;

науково-методичного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення навчально-виховного процесу.

1.11. Умовами здійснення інноваційної освітньої діяльності є:

наявність відповідного ресурсного забезпечення та ефективне його використання;

збереження життя і здоров'я суб’єктів інноваційної освітньої діяльності;

ІІ. Розроблення освітніх інновацій

2.1. Розроблення освітніх інновацій включає:

перевірку їх ефективності шляхом проведення експерименту або реалізації інноваційного освітнього проекту.

2.2. Експериментом є науково обґрунтовані зміни в освітній галузі у спеціально створених умовах.

ІІІ. Використання освітніх інновацій

3.2. Використанням освітніх інновацій у системі освіти є:

забезпечення доступу до них суб’єктам інноваційної освітньої діяльності;

зберігання інформації про освітні інновації;

створення банків освітніх інновацій;

поширення інформації про освітні інновації;

підготовка суб’єктів інноваційної освітньої діяльності до використання освітніх інновацій.

ІV. Фінансування інноваційної освітньої діяльності

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

У СУЧАСНІЙ ШКОЛІ

Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, соціальні перетворення в українському суспільстві змінили орієнтації у галузі освіти і вимагають удосконалення української національної школи. Головна стратегія педагогічної діяльності спрямована на формування духовного світу особистості, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів. Розв’язання цих актуальних проблем можливе тільки на основі широкого використання інноваційних педагогічних ідей та технологій.

Національна доктрина розвитку освіти визначає запровадження освітніх інновацій як один із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти в Україні. Результатом впровадження елементів нових технологій є всебічно розвинена та соціально адаптована до сучасного життя особистість, яка має відповідну сукупність знань і вмінь з базових дисциплін.

Таким чином, питання управління інноваційними процесами у закладах освіти є надзвичайно актуальним і цікавим, саме цим зумовлений вибір теми дослідження.
Перед сучасними керівниками закладів освіти постають питання: Як управляти школою? Як подолати відстань від усвідомлення проблем розвитку – до нової школи? Як привести до успіху учнів і педагогів?

В інноваційному закладі освіти триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються стереотипи педагогічного мислення, здійснюються глибинні, системні перетворення, що стосуються всіх аспектів реформування навчально-виховного процесу. Такі заклади, в яких педагогічний та учнівський колективи експериментують, апробують, впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології можна вважати інноваційними.

Інноваційна освітня діяльність – це розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій. Освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності.

На загальнодержавному рівні інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти регулюються Конституцією України, законами України «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про інноваційну діяльність» (2000).
Питання інноваційного розвитку освіти знайшло відображення в Національній доктрині розвитку освіти, Положенні МОН України «Про інноваційну педагогічну діяльність» (2000), «Про експериментальні педагогічні майданчики» (2001).
Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському, регіональному рівнях та на рівні навчального закладу. Рівень інноваційної діяльності визначається її змістом, а також масштабністю змін, що вноситимуться у систему освіти внаслідок застосування запропонованої інновації.

Інноваційна освітня діяльність загальноосвітніх навчальних закладів всеукраїнського рівня передбачає апробацію інновацій та експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування у системі освіти:
• освітніх, дидактичних систем;
• державних стандартів освіти, інваріантної складової змісту загальної середньої освіти.

Інноваційна освітня діяльність обласного рівня може здійснюватися у системі освіти області і передбачає:
• апробацію інновацій, розроблених у ході експериментів регіонального рівня;
• експериментальну перевірку продуктивності й можливості їх застосування.

Інноваційна освітня діяльність на рівні окремого навчального закладу передбачає:
• застосування інновацій;
• експериментальну перевірку продуктивності і можливості застосування інновацій.

Існує декілька класифікацій інновацій. За часом створення можна виділити чотири види:
• інновації, що створені давно;
• такі, які щойно створені, пройшли апробацію і рекомендовані для впровадження;
• такі, які щойно створені і проходять апробацію;
• такі, що знаходяться в стадії розробки.

В. С. Лазарєв пропонує оцінювати інновації за трьома основними критеріями: актуальність, корисність, реалістичність.

Групи освітніх інновацій

На інноваційний процес впливають такі чинники:
• зовнішнє середовище закладу;
• кадровий склад закладу, учні їх мотиви, цінності, культура, можливості;
• особливості змісту освіти в закладі;
• культура закладу;
• система громадського самоврядування закладу.
Найбільш впливовим є чинник зовнішнього середовища. Впровадження інноваційних процесів в закладі залежить від усіх учасників навчально-виховного процесу.

Планування інноваційної освітньої діяльності

Під час планування інноваційної діяльності закладу необхідно дотримуватися принципів науковості, об’єктивності, послідовності, реальності, демократичності, інноваційності тощо.

Управління інноваціями здійснюється на основі принципу інноваційності, що передбачає зміну завдань управлінської діяльності, мети, змісту, форм та методів роботи. Метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, що здійснює інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістом – виконання керівником модернізованих управлінських функцій: функції прогнозування, консультативної, менеджерської, представницької функцій, запровадження нових форм та методів управління.
Реалізуючи принцип інноваційності, керівник спільно з учасниками навчально-виховного процесу вносить постійні зміни у його діяльність і тим самим покращує результати.

Управління інноваційними процесами має такі функції:

Форми і методи управління інноваційними процесами

Існує три основні стратегії розвитку закладів:

1. Стратегія локальних змін (паралельне покращення, раціоналізація, оновлення окремих напрямків життя закладу).
2. Стратегія модульних змін (здійснення комплексних нововведень, які не пов’язані між собою).
3. Стратегія системних змін (повна реконструкція закладу, що стосується всіх компонентів його діяльності, структур, зв’язків, ланок).

Вибір стратегії розвитку навчального закладу – це пошук відповідей на питання:
• Яким є заклад сьогодні?
• Яким хотілося б бачити його в майбутньому?
• Чи можна реалізувати поставлену мету і які можуть бути перешкоди?
• Що необхідно зробити і в якій послідовності аби досягти мети?

Виходячи з цього, в процесі розробки програми розвитку закладу доцільно виділити такі етапи:
1. Аналітичний (діагностичний, інформаційно-аналітичний).
2. Концептуальний (цільовий, проектний) - формування концепції розвитку закладу освіти.
3. Організаційний (розробка стратегії, основних напрямків і задач переходу до нового закладу, розробка завдань, плану дій, експертиза програми).
4. Практичний (впроваджуючий, організаційно-виконавчий, моніторинг, регуляторно-корекційний).
5. Підсумковий (узагальнюючий).

Аналіз стану закладу можна здійснювати за таким алгоритмом:

Методика проектно-цільового планування інноваційної діяльності дозволяє кожному закладу мати індивідуальний план роботи, який враховує її особливості, забезпечує простір для творчого пошуку, спрямовує їх на вирішення актуальних проблем шкільного життя, що в кінцевому результаті сприяє розвитку здібностей та обдарувань учнів.

Умовно цей процес можна позначити схемою:

головна мета ↔ завдання ↔ принципи ↔ зміст ↔ форми і методи освітньої діяльності ↔ результати

Чим вище рівень системності, систематичності та плановості, тим кращими будуть результати інноваційної діяльності.
Після визначення змісту, основних форм запровадження інновації та очікуваних результатів адміністрація закладу на підставі висновків методичної ради та за погодженням з педагогічною радою і радою закладу приступає до планування інноваційної діяльності.
Основними видами планування інноваційної освітньої діяльності є перспективне та річне планування.
Перспективний план роботи закладу повинен містити інформацію про заходи з інноваційної діяльності.
Річне планування повинно бути логічним продовженням перспективного планування, включає заходи з інноваційної діяльності, що не були виконанні , а також ті, що передбачені перспективним планом закладу.

Науково-методичне забезпечення інноваційної діяльності

Робота з педагогічними кадрами становить основу для інноваційних процесів, головними причинами гальмування яких є психологічні проблеми: зміна педагогічного менталітету, позбавлення педагогічних стереотипів та настанов. Саме розв’язання цієї проблеми є пріоритетним завданням управління інноваційної діяльності.

Основними засобами подолання опору педагогів впровадженню змін можна вважати такі:
• навчання і консультування педагогів;
• залучення педагогів до участі у розробці планів впровадження інновацій;
• своєчасна допомога і підтримка;
• кооптація ( надання пріоритетної ролі тому, хто чинить опір);
• спонукання, переконання;
• власний приклад творчої діяльності.

З метою ефективного впровадження інновацій спочатку потрібно досягти відповідного рівня індивідуальної технологічної готовності вчителя . На думку видатного педагога А.Дистервега, без прагнення до наукової роботи вчитель потрапляє під владу трьох демонів: механічності, рутинності, банальності. Рівень майстерності вчителя залежить від здатності педагога до творчо-пошукової роботи.
Напрям діяльності методичної служби закладу необхідно поступово зміщувати від контролю дотримання нормативних стандартів у бік надання індивідуальної допомоги в опануванні вчителем потрібних регуляторів.

План роботи методичної ради закладу щодо впроваджень інновацій складається на поточний рік і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовленості педагогічних кадрів закладу до інноваційної діяльності.
План роботи методичного об’єднання з інноваційної діяльності складається за такою ж формою, що і план методичної ради. Зазначені вище плани повинні відображати три напрями діяльності: пізнавальну, тематичну та узагальнюючу.

З метою якісного і ефективного виконання запланованих заходів та досягнення бажаного результату необхідно організувати психологічний супровід інноваційної діяльності.

НАКАЗ

ДИРЕКТОРА КЛИНЦІВСЬКОЇ ЗШ І – ІІІ СТУПЕНІВ

КІРОВОГРАДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

від 10.09.14 № 172

село Клинці

Про організацію та проведення
інноваційної діяльності
в 2014-2015 навчальному році

Відповідно до Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000 № 522, зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 30.11.2012 №1352, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.12.2012 № 2111/22423, Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 114 зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 23.11.2009 №1054, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.12.2009 за №1217/17233,відповідно річного плану таз метою організації належного інформаційно-методичного супроводження інноваційної діяльності педагогічного колективу школи,

НАКАЗУЮ:

1. Педагогічному колективу здійснювати роботу з упровадження інноваційної діяльності в навчально – виховну роботу.

- протягом навчального року-
2.Заступнику директора з навчально-виховної роботи Забеділіна Л.В.:
2.1. Надати звіт про інноваційну діяльність в навчальному закладі протягом 2014- 2015 навчального року.

- до червня 2015 року-

2.2.Забезпечити методичне супроводження інноваційної діяльності в навчальному закладі .

- протягом навчального року-
2.3.Продовжити роботу з подальшого науково-методичного супроводження інноваційної діяльності в навчальному закладі.

- протягом навчального року-
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Директор школи : _______________ І.М.Шиманська

З наказом ознайомлені:

1.________Л.В. Забеділіна 2. _________ Т.І. Приблуда

3._________ Л.В. Семидітна 4._________ Л.П. Суріна

5._________ О.І.Приблуда 6._________ С.М. Єрмакова

7._________ К.В.Миргородський 8. ________ О.С. Клименко

9._________ О.М. Гордієнко 10. _________ Л.А. Шелейо

11. _________ В.Г.Медведєва 12._________ Т.В. Грам

13. _________ О.М. Татарченко 14._________ І.В. Слюсаренко

15._________ В.В. Потєєва 16._________ О.О. Параниця

17. ________ Т.М. Ярошенко

2013-2014 навчальний рік

На виконання наказу по школі від 28.09.2013 року № 177 «Про організацію та проведення інноваційної діяльності в 2013-2014 навчальному році протягом 2013 – 2014навчального року був проведений моніторинг інноваційної діяльності школи за трьома напрямками : робота з кадрами, навчальна діяльність, виховна робота.

Організація, проведення, узагальнення матеріалів моніторингу були здійснені під керівництвом заступників директора школи, за участю голів шкільних методичних обєднань.

Мета даних моніторингових досліджень: визначити ефективність методичної роботи у впровадженні інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес закладу.

Основна увага при проведенні моніторингових досліджень приділялася визначенню:

- рівня освітньо - кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу(на основі результатів роботи по реалізації основної науково-методичної проблеми школи ) ;

- рівня навчальних досягнень і компетенцій учнів у закладі відповідно до державних вимог (дослідження якості освітніх послуг, що надає заклад, за останні три навчальні роки).

За результатами моніторингу складений опис системи роботи школи з питання « Про роль методичної роботи у впровадженні інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес» за такими розділами:

· Базові орієнтири щодо впровадження інновацій.

· Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення інноваційних процесів у закладі.

· Формування інноваційного рівня працівників.

· Методична робота закладу щодо пошуку ефективних засобів навчання в аспекті інноваційної діяльності.

· Методична робота закладу щодо пошуку ефективних засобів виховання в аспекті інноваційної діяльності

· Попередні результати інноваційної діяльності школи.

Висновки.

Даний опис відображає найбільш суттєві для закладу етапи , форми і методи вироблення інноваційного стилю діяльності через оновлення методичної роботи з педагогічними працівниками.

Впровадження інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес Клинцівської ЗШ І – ІІІ ступенів здійснюється на основі таких нормативних документів

Міністерства освіти і науки України

1.Закон України «Про освіту» ст. 35 Загальна середня освіта,

ст.36 Середні навчальні заклади.

2. Закон України «Про загальну середню освіту» , Розділ 2 ст.8 .

3. Закон України «Про інноваційну діяльність», Розділ 3 ст.15.

4.Наказ МО № 522 від7 листопада 2000 р. «Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності»,

5.Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності в Україні від 25.11.2000р. № 773.

6.Положення про експерементальний загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 №114.

7.Наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02.2005 №106 «Про продовження експерименту за програмою Intel « Навчання для майбутнього» щодо навчання вчителів ефективному використанню інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі».

8.Концепція розвитку національної інноваційної системи ( схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.06.2009 р.№ 680 – р.).

9. Наказ МОН N1243 від 31.10.2011 р. "Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України";

10. Проект Концепції галузевої програми сімейного виховання в системі освіти України «Щаслива родина» на 2013-2022 роки

11. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20.06.2011 № 596, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.07.2011 за № 857/19595 «Про Всеукраїнський конкурс «Парк педагогічної майстерності».

12. Постанова КМУ №1283 від 14.12.11 року « Про затвердження Порядку проведення моніторингу якості освіти».

13. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20.12.2011 № 1459 «Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс «Класний керівник року»

14. Інформаційно-методичний лист від 27.07.2012 №1/9-530 щодо виховання сучасного громадянина в полікультурному середовищі засобами позакласної роботи.

15 .Положення про електронні освітні ресурси. Наказ МОН…від 01.10.2012 р. №1060.

Першим із чинників,що визначає інноваційний потенціал школи, є навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу.

З метою створення належних умов для підвищення фахової майстерності вчителів, ознайомлення їх з новітніми освітніми технологіями у школі створена належна матеріально-технічна база:

Забезпеченість сучасною комп’ютерною технікою станом на 01.09.2012 року становить близько 100 %.

Школа має один комп’ютерний клас: 5+1, підключений до мережі Інтернет – 1 комп’ютер, всю необхідну оргтехніку.

Крім комп’ютерів у школі є відеомагнітофон, DVD - програвач, телевізор, дає всі можливості для створення дидактичних матеріалів нового покоління на базі мультимедійних технологій, які орієнтовані на особистісні стилі навчальної діяльності учнів.

Техніка використовується ефективно,про що свідчить журнал обліку її використання.

Забезпеченість школи підручниками – 5357;

науково-методичною літературою – 283;

художньою – 7102;

довідковою – 252.

Щорічно проводиться передплата фахових періодичних видань з усіх навчальних предметів, закупівля методичної літератури для навчальних кабінетів.

Вступ

Другим чинником, який визначає інноваційний потенціал школи, є рівень професійної кваліфікації вчителів. Станом на 01.09.2014 року якісний склад педагогічного колективу закладу такий : усього вчителів – 17.

З них мають кваліфікаційну категорію та педагогічне звання:

вищу – 9 чол.;

першу – 2 ;

другу - 3;

спеціаліст- 3 ;

старший учитель – 3 чол.

Вся методична робота у школі спрямована на зростання професіоналізму вчителя у світлі застосування інноваційних технологій навчання.

Пріоритетними завданнями методичної роботи педагогічного колективу школи є:

1.Вивчення освітніх інновацій, визнаних ефективними вітчизняною та

світовою педагогічною наукою;

2.Моніторинг ефективності впровадження освітніх і педагогічних інновацій у навчально-виховний процес закладу.

Робота з даного питання організовується за такими кроками:

- навчання (вивчення теоретичних засад);

- апробація та моделювання;

- осмислення та узагальнення;

- впровадження передового досвіду в навчально-виховний процес.

З метою забезпечення результативності з питання впровадження педагогічних інновацій методична робота ведеться за 3 напрямами:

- робота з кадрами;

- навчальна діяльність;

- виховна робота.

Робота з кадрами

У 2010-2011 році педколектив розпочав роботу по реалізації основної науково-методичної проблеми школи «Через інноваційну педагогічну діяльність учителя до формування особистості учня та підготовки його до життя в сучасних умовах ». Ця проблема реалізовується через підвищення мотивації діяльності педагогів на основі впровадження елементів інноваційних технологій навчання та виховання, діагностику педагогічних труднощів, узагальнення передового педагогічного досвіду,організацію методичної роботи в школі, атестацію педкадрів,творчі звіти вчителів, участь у конкурсах різного рівня. Як наслідок, у школі відбулося удосконалення методів викладання основ наук відповідно до змісту освіти.

Методична робота в школі має ціленаправлений характер на реалізацію потенційних професійних здібностей і можливостей кожного педагога.

У школі працюють шкільні методичні обєднання .Їх робота організована відповідно до Положення про шкільні методичні обєднання.

Переваги цієї форми організації шкільної методичної роботи школа вбачає:

- у підвищенні професійного рівня вчителів суміжних дисциплін;

- у комплексі вирішуються питання стратегії викладання предмета;

- у зменшенні формалізму в методичній роботі.

Робота кожного педагога по реалізації основної науково-методичної проблеми школи систематизована і здійснюється через обрану вчителем тему самоосвіти, яка є складовою вирішення проблеми школи .

У кінці кожного навчального року видається наказ « Про підсумки методичної роботи…у навчальному році», « Про підсумки виховної роботи…», щосеместра проводиться моніторингове дослідження «Якісний рівень навчальних досягнень учнів школи».

Були проведені такі педради :

1.Самоосвіта вчителів – найефективніший засіб до самовдосконалення.

2.Впровадження у навчально-виховний процес при викладанні трудового навчання новітніх технологій.

3.Школу створює учитель.

4. «Реалізуємо метод проектів»- творчий звіт учителів, що атестувалися.

5.Творчий звіт голів ШМО з питань реалізації проблеми, над якою працює школа.

6.Психолого-педагогічний вернісаж ідей «Від творчості педагога до творчості учня».

7.Круглий стіл «Упровадження інтерактивних технологій в практику навчального процесу».

8. Про проблеми формування мотивації навчальної діяльності школярів за сучасних умов (на виконання рекомендацій експертної атестаційної комісії)

9.Моніторинговий підхід як об’єктивна модель вимірювання якості освіти у школі .

Видані накази по школі:

1.Про організацію методичної роботи в школі.

2.Про застосування інноваційних технологій у навчальному процесі.

3. Про проведення моніторингу якості світи .

4. Про проведення моніторингу інноваційної діяльності у школі

5. Про підсумки проведення методичної роботи.

На НПД розглядалися питання:

Аналіз роботи педколективу школи по виконанню державної програми « Обдарована дитина».

Про роботу шкільної бібліотеки як засобу самореалізації творчої реалізації.

Про ефективність роботи класних батьківських комітетів.

На засіданнях шкільних методичних об’єднань були опрацьовані питання:

Природничий - математичний цикл:

– Дебати як інноваційна техніка залучення молоді до розв’язання глобальних проблем сучасності.

– Використання інтерактивних методів навчання на уроках .

- Практичне використання методу проектів на уроках суспільно-природничого циклу.

Суспільно - гуманітарний цикл:

- « Барви педагогічної майстерності» ( презентація досвіду роботи вчителів-філологів по реалізації основної науково-методичної проблеми школи ).

- Обмін досвідом з питання « Використання інтерактивних методів на уроках вчителями гуманітарного циклу».

– Практичне використання інноваційних технологій при вивченні предметів гуманітарного циклу – з досвіду роботи.

– Використання комп’ютерних технологій та інтернет-ресурсів при вивченні предметів гуманітарного циклу ( на виконання методичних рекомендацій Міністерства освіти….).

Початкові класи

– Впровадження проектних технологій у початковій школі .

– Майстер-клас . Самостійна робота на уроках математики в світлі інноваційних технологій.

– Круглий стіл « Результативність уроків із застосуванням інтерактивних методів навчання».

На методоб’єднанні класних керівників:

- Орієнтири на нові виховні технології. Обговорення моделі плану роботи класного керівника .створеної на виконання Програми « Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»(додаток №20).

- Робота в групах (1-4 кл.,5-8кл. ,9-11 кл.). «Нетрадиційні форми роботи класних керівників з учнями».

- Методичний фестиваль класних керівників .

- Ділова гра « Класний керівник + родина школяра».

- Методична панорама « Класне самоврядування як одна із форм виховної роботи.

- Шляхи засвоєння вчителями технології педагогічної підтримки.

Формування інноваційного рівня педпрацівників забезпечують і такі види діяльності:

- 1 учитель пройшов навчання за програмою Intel;

- практичне опанування основами створення комп’ютерних презентацій;

- кардинальна зміна підходів до підготовки і проведення засідань педагогічних рад, які здебільшого проходять в інтерактивному режимі і з презентаціями;

- для забезпечення системного і постійного обміну передовим досвідом проведений «Фестиваль методичних ідей»;

- створена картотека практичного застосування інтерактивних та інноваційних технологій;

- глибоко вивчається і широко застосовується система моніторингових досліджень ;

- проведення творчих звітів з використанням комп’ютерних технологій у формі звіту про роботу по реалізації педагогічної проблеми ;

- анотації досвіду по впровадженню інтерактивних технологій на уроках; картки особистісного зростання педагога тощо;

- створення портфоліо як альтернативної форми оцінювання професіоналізму й результативності роботи вчителя ;

- демонстрація презентацій при проведенні різних методичних заходів;

- поєднання й конструювання різних групових і індивідуальних форм методичної роботи;

- систематичне оновлення й розробка методичних рекомендацій щодо організації інноваційної діяльності школи.

Отже, у школі проведена достатня методична робота по формуванню інноваційного рівня педагогічних працівників.

Навчальна діяльність

В інноваційній діяльності вчителі школи віддають перевагу таким технологіям і методам навчання як особистісно орієнтовані, комунікативні, активні та інтерактивні.

Учителі розуміють, що нові педагогічні технології сприяють глибшому проникненню в зміст предмета, стимулюють учнів до пошуку істини, розвивають розумову та емоційні сфери, створюють у класі небуденну атмосферу, заохочують до самоосвіти.

У пошуку ефективних засобів навчання в аспекті інноваційної діяльності учителі школи працюють над впровадженням елементів таких технологій :

Шиманська І.М.

Розвиток пізнавальної активності учнів через впровадження елементів інноваційних технологій на уроках хімії

Забеділіна Л.В.

Розвиток пізнавальної активності учнів через впровадження елементів методів критичного мислення

Приблуда Т.І. Розвиток творчих здібностей через інтерактивні

технології навчання

Суріна Л.П. Гра як метод виховання молодших школярів , через використання інноваційних технологій

Єрмакова С.М. Диференційований та індивідуальний підхід у навчанні української мови та літератури шляхом використанням інноваційних технологій

Приблуда О.І. Диференційований та індивідуальний підхід на уроках математики з використанням інноваційних технологій

Клименко О.С. Через інноваційні технологій розвитку до розвитку творчості учнів

Медведєва В.Г. Інноваційні технології та ігри на уроках ангійської мови

Медведєв І.О Підвищення ефективності та результативності

уроку трудового навчання шляхом використання інноваційних технологій.

Семидітна Л.В. Формування компетентностей молодших школярів шляхом впровадження методів та

прийомів ейдотехніки в шкільну практику

Шелейо Л.А. Естетичне виховання та диференційований підхід до навчання учнів на уроках літератури

Гордієнко О.М. Диференційований підхід під час вивчення історії та культури рідного краю

Миргородський К.В.Розвиток основних якостей та рухових здібностей , підвищення рівня фізичного,

психічного, духовного та соціального здоровя школярів

Слюсаренко І.В. «Розвиток творчих здібностей на уроках фізики, шляхом використання інноваційних технологій»

Грам Т.В. « Формування навичок читання учнів як фактор розвитку їх мовленнєвої компетенції»

Параниця О.О. «Розвиток пізнавальних інтересів учнів шляхом використання ІКТ на уроках біології»

Ярошенко Т.М. «Розвиток пізнавальної діяльності учнів на уроках географії шляхом використання сучасних педагогічних інноваційних технологій»

Татарченко О.М. «Формування життєвих компетентностей учнів шляхом використання інтерактивних технологій на уроках оз»

Відпрацьована у педагогічному колективі методика застосування таких інноваційних засобів навчання , які використовують

Учителі початкових класів:

Опорні схеми

Інформаційні картки

Картки оперативного контролю

Алгоритми

Рівневі контрольні роботи

Проектні роботи

Учителі-філологи:

Використання опорних схем(готових, складених самостійно)

Мовні розминки (лексичні, фонетичні)

Метод незакінчених речень

Пошук інформації

Використання алгоритмів

Метод «навчаючи – учусь»

Взаємоперевірка

Учителі англійської мови:

Використання проектної роботи:

Початкові класи:

виготовлення листівок

виготовлення постерів

Середні класи:

створення «mind map»

інсценізація творів

реферати

Старші класи:

презентації

шкільні газети

Вчителі суспільних дисциплін:

Створення структурно-логічних схем

Створення опорно-інформаційних схем

Використання різноманітних елементів інтерактивного навчання (метод «Прес», коло ідей,дебати)

Учителі світової літератури:

Комп’ютерна презентація

Галерея думок

Метод «Займи позицію»

Прийом «Своя опора»

Розігрування ситуацій за ролями

Аналіз ситуацій

Робота в парах

Робота в групах

Незакінчене речення

Учителі математики, фізики, інформатики :

Використання опорних схем, опорних конспектів,інструкційних карток, алгоритмів

Творчі домашні завдання

Учителі біології, хімії:

Схеми

Опорні таблиці

Біологічні й хімічні диктанти

Алгоритми

Засоби методу проектів

Мультимедійні презентації

Учителі трудового навчання:

Рольова гра

Дослідницький проект

Дизайнерське рішення

Учителі фізкультури:

Метод колового тренування

Метод доцільних задач

Теоретична гра

Використання порівняльної оцінки

Музичний супровід

Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про те ,що методична робота в школі спрямовується на пошук кожним учителем ефективних засобів навчання в аспекті інноваційної діяльності.

( Виховна робота)

У виховному процесі школи педагогічними працівниками використовуються такі інноваційні педагогічні технології:

технологія виховання духовної культури школяра,

технологія інтегрованого виховання,

технологія розвивального виховання,

технологія виховання успішної особистості,

технологія роботи вчителя-вихователя з однією дитиною,

технології супроводу дитини та «Педагогічна підтримка»,

технологія виховання рольовими іграми,

технологія виховання та розвитку дітей за інтересами.

В інноваційній діяльності класних керівників,заступника директора з виховної роботи, бібліотекаря школи та керівників шкільних гуртків активно застосовуються сучасні форми і методи роботи .

Серед яких:

- інформаційно-масові , інформаційні вітальні, дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні ігри, ринги, подорожі до джерел рідної культури, історії, держави і права, "жива газета", ;

діяльнісно-практичні групові (творчі групи, екскурсії, ігри-драматизації, настільні ігри, ярмарки, народні ігри, огляди-конкурси, тренінги) ;

інтерактивні ( звіти класних об’єднань); КВК, фестивалі,звіти гуртків ;

діалогічні (рольові ігри, міжрольове спілкування);

індивідуальні (доручення, творчі завдання тощо);

наочні ( презентації, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, стінгазети, тематичні стенди, відеоролик тощо).

У планах роботи класних керівників та педагога - організатора передбачено ці та інші інноваційні підходи до виховної діяльності учнів згідно з вимогами Програми "Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів у загальноосвітніх навчальних закладах України».

Таким чином, пошук та впровадження членами педагогічного колективу ефективних засобів виховання в аспекті інноваційної діяльності скеровує виховний процес на створення системного підходу до організації виховної діяльності та відображає сучасний зміст виховання в Україні.

Наскільки правильний напрям методичної роботи у впровадженні інноваційних педагогічних технологій обрав педагогічний колектив школи, свідчать результати діяльності закладу за останні роки.

Спостерігається зростання рівня педагогічної майстерності вчителів.

Щороку наші вчителі є учасниками районного конкурсу « Учитель року», беруть участь у районному ярмарку педтехнологій, надсилають власні розробки на творчі конкурси у фахові журнали ,очолюють районні методичні обєднання.

Підвищився рівень навчальних досягнень учнів: збільшилась кількість учнів, що мають високий та достатній рівень навченості з 65 до 74 ; якість знань учнів збільшилась з 31,7 до 43%.

Результативніша стала участь учнів у районних предметних олімпіадах: кількість переможців є стабільною 5- 6 учнів, хоча в попередні роки кількість призерів була до 10 учнів.

Представники учнівського колективу успішно беруть участь в усіх районних змаганнях та конкурсах, кількість призових місць зросла з 8 до 10.

Моніторинг спортивних досягнень учнів школи в залік Спартакіади школярів району свідчить про підвищення в закладі статусу фізичної культури, зростанню її оздоровчого та виховного потенціалу .

Близько 70 % випускників 11 класу вступають до вищих навчальних закладів ІІІ та ІV рівня акредитації.

Помітним є зростання тенденції гармонійного поєднання інтересів усіх учасників виховного процесу.

Виховання учнів у школі здійснюється в контексті громадянської і загальнолюдської культури через оновлені форми проведення виховних заходів з урахуванням вимог сучасності, культивується цінність особистості.

Відчутний психолого-педагогічний супровід особистісного зростання кожного вихованця ( створення ситуацій успіху та підтримки).

Про зростання іміджу школи свідчать проведені на базі школи районні семінари вчителів хімії, початкових класів, біології, основ здоров’я, музичного мистецтва, української мови, початкових класів, історії, трудового навчання, географії, інформатики тощо. Досліджуючи ефективність впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес, ми прийшли до висновку , що позитивними аспектами на даному етапі роботи школи є:

- змінилась роль педагога з інформаційно-контрольної на консультаційно-координаційну,

- підвищується творчий потенціал і педагогічна майстерність учителів

- посилилась мотивація навчання,

- підвищилась частка самостійної роботи учнів,

- формується самостійна і творча активність учнів за рахунок попередньо-пошукової діяльності як основного елемента домашньої роботи,

- в учнів розвивається комплекс загальнонавчальних інтелектуальних умінь ( спостереження , слухання, осмислення, читання, класифікація, узагальнення, самоконтроль),

- здійснюється запобігання перевантаженню учнів,

- створюється можливість прогнозування результатів,

- створюються умови для виявлення обдарованих дітей і розвитку їхніх творчих здібностей,

- підвищився рівень комунікативних навичок у вихованців,

- створення « ситуації успіху» з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

На жаль, очевидними є і недоліки такого характеру:

- наявність залишкових психологічних бар’єрів у педагогів і батьків;

- ознаки механічного перенесення чужого досвіду;

- однотипність та шаблонність при виборі форм і методів навчання і виховання;

- недостатня налагодженість індивідуального підходу до учня у навчально- виховному процесі;

- випадки поверхневого планування виховної роботи.

Попередні результати інноваційної діяльності школи свідчать в основному про наявність ефективності методичної роботи в школі по впровадженню інноваційних педагогічних технологій у навчально – виховний процес.

Узагальнивши результати проведеного моніторингу з питання інноваційної діяльності закладу за трьома напрямками ( робота з кадрами , навчальна діяльність, виховна робота), можна зробити такі висновки:

1.З метою забезпечення ефективного управління інноваційними процесами в школі здійснюється цільовий підхід, який встановлює баланс між прогнозованими результатами та кадрами, наявними ресурсами і невикористаними резервами.

2. Управління інноваційними процесами у школі має особистісно – орієнтований напрямок, який базується на таких засадах:

Основою діяльності адміністрації школи є повага до вчителя, довіра до нього , посилена увага до особистості вчителя;

Координаційний і мотиваційний характер процесів спілкування, ухвалення рішень та делегування повноважень.

3. Впровадження інновацій проходить три фази:

Перше – подолання стереотипів діяльності, посилення почуття невдоволеності своєю працею, її результатами;

Друге – сприйняття нової моделі діяльності, спроба діяти по-новому;

Третє – діяльність за новою моделлю.

4.В пошуках ідей, нових технологій, під час їх реалізації зростає рівень компетентності та професіоналізму педагогів.

5.Педагогічні працівники стають ініціаторами власних ідей.

6. Упродовж роботи в інноваційному режимі зростає імідж школи.

7. Адміністрація школи мобілізує людей на високі досягнення у вибраному напрямку роботи. Результатом цієї діяльності стануть якісні зміни в роботі закладу.

Отже, виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про те , що методична робота у впровадженні інноваційних педагогічних технологій у навчально-виховний процес школи виконує провідну роль.

Кiлькiсть переглядiв: 2539

Ви знаходитесь тут:

( Виховна робота)